Вітаємо команду Микулинецької опорної школи з перемогою в Обласній тереновій грі «Легенда УПА»!

19-21 травня поблизу м. Теребовля відбулися військово-патріотичні змагання серед школярів – теренова гра «Легенда УПА». Цьогоріч на змагання прибула рекордна кількість учасників – близько 240 юнаків та дівчат із 20 команд міст, районів та громад Тернопільської області. Нашу громаду та район загалом представляла команда Микулинецької школи.
Старт змагань нам дещо не задався – на туристичній смузі перешкод, будучи одним з фаворитів даного етапу, ми зайняли 4 місце. Далі нас чекав турнір з пейнтболу, де нам вдалося відновити статус-кво.  За усі попередні роки нашим найвищим досягненням у стрілецьких боях було 2 місце (хоча переважно у призи ми не пробивалися), проте у цьому  році ми видали феноменальну серію із шести перемог поспіль і виграли турнір. Як і передбачалося, ударною силою команди були «флангові штурмовики» - Рома Цимбалістий та Володя Ізбянський. Проте головною героїнею команди  (і всього турніру загалом) стала Настя Боєва, яка двічі (!) у фіналах двобоїв залишалася наодинці проти двох суперників і зуміла перемогти, показавши тактику ведення бою на рівні досвідченого бійця спецназу. Це настільки вразило глядачів та суддів, що згодом на церемонії нагородження Настя отримала окрему відзнаку.
Надалі наша команда продовжила переможну ходу, спочатку вигравши інтелектуальний брейн-ринг з історії визвольної боротьби українців у 19-21 століттях, а потім знову зірвавши овації під час конкурсу патріотичної пісні, що відбувався на фоні велетенської ватри. Тут вже варто відзначити душевний вірш Тані Дрімак та майстерний акапельний спів Андрія Кундрата, що супроводжувався чудовим багатоголоссям наших дівчат. Бурхливі  й тривалі овації глядачів та суддів не залишили сумнівів у тому, хто буде переможцем ще задовго до завершення цього конкурсу.
Проте все найважливіше було ще попереду – наступного дня. Апогеєм змагань була тернова гра, поразка у якій автоматично відкинула б нашу команду із вершини на 3-4 місце у загальному заліку. Наші побоювання підсилились, коли перед фінальною битвою за прапор, в наслідок сліпого жеребу та тактичних промахів наших соратників, ми опинилися у чисельно меншому бойовому рою. Нас чекало зіткнення лава на лаву 80 чоловік проти 90. Ціною численних синяків, саден і потовчених ребер нашим хлопцям та дівчатам вдалося вкотре зробити неймовірне – перебороти себе, перебороти обставини і вигризти перемогу із рук суперників.
Жодні призи – ні грамоти, ні книжки, ні футболки, ні туристичний намет, і навіть сертифікат на оздоровлення у дитячих таборах для всієї команди, не можуть прирівнятися у своїй цінності до тих емоцій, які подарувала нашим дітям ця вистраждана перемога.
І як один з керівників  команди, від її імені дякую Богу за те, що почув нашу спільну молитву і дав нам сили і звитяги боротися, вистояти і перемогти!
Андрій Яцина