Новини ГУ ДПС у Тернопільській області 15.07.2024

Фото без опису

Понад 22 млн грн заборгованої зарплати виплатили працівникам Тернопільщини

З початку року працівники територіальних органів ДПС у Тернопільській області на
спільних з органами місцевої влади засіданнях комісій заслухали керівників 9 підприємств,
які допустили заборгованість із виплати заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб
та єдиного соціального внеску. Внаслідок проведеної роботи по 7 підприємствах ліквідована
заборгованість із заробітної плати на суму понад 6,2 млн грн, з податку на доходи фізичних
осіб – на суму 1,1 млн грн та з єдиного внеску – понад 1 млн гривень.
Окрім цього, проведена індивідуальна роз’яснювальна робота із керівниками 40
підприємств, за наслідками якої 34 з них погасили заборгованість із заробітної плати на суму
16,2 млн грн, з податку на доходи фізичних осіб – 4,2 млн грн, з єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування – майже 3,8 млн гривень.
Також проводиться контроль за додержанням платниками податків чинного
законодавства про оплату праці. Так, у січні-червні на засіданнях комісій заслухано
керівників 124 підприємств та організацій, на яких заробітна плата виплачувалась у
мінімальному чи нижче мінімального розмірах. За наслідками проведеної роботи 113
підприємств підвищили рівень виплати заробітної плати. Завдяки цьому до бюджету
надійшло 195,7 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 271,7 тис. грн єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Проведена роз’яснювальна робота з аналогічних питань й по 585 підприємствах та
організаціях області. За результатами проведеної роботи 517 підприємств підвищили рівень
виплати заробітної плати. До бюджету надійшло понад 4,1 млн грн податку на доходи
фізичних осіб та майже 5,6 млн грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування.
Також варто зазначити, що завдяки активізації роз’яснювальної роботи щодо
необхідності оформлення трудових відносин із найманими працівниками лише у червні
прийнято 3490 працівників.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області

Протягом якого строку юрособа – платник єдиного податку третьої групи, яка реорганізується шляхом приєднання, подає останню податкову декларацію платника ЄП третьої групи

Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-
IV (далі – ЦКУ) визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації,
зокрема, приєднання. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки
переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного
реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про
її припинення (частина п’ята ст. 104 ЦКУ).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а
також справляння єдиного податку, встановлені главою 1 «Спрощена система
оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового
кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Пунктом 299.10 ст. 299 ПКУ визначено, що реєстрація платником єдиного податку є
безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного
податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема:
подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи
оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – в
останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
припинення юридичної особи (крім перетворення) зокрема, відповідно до закону – в
день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора
повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
Відповідно до п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ для відмови від спрощеної системи
оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку
нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Нормами ПКУ не передбачено подання юридичною особою – платником єдиного
податку третьої групи, яка припиняє діяльність, заяви щодо відмови від застосування
спрощеної системи оподаткування.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та
податкових агентів платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-
резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку
на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий
звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному
півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) –
протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Водночас згідно з п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, якщо платник податків ліквідується
чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація,
зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на
який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.
Єдиний податок належить до місцевих податків (п.п. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 ПКУ).
Пунктом 294.6 ст. 294 ПКУ визначено, зокрема, що у разі державної реєстрації
припинення юридичних осіб, які є платниками єдиного податку, останнім податковим
(звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом
отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації
такого припинення.
Враховуючи зазначене, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка
реорганізується, шляхом приєднання, подає останню податкову декларацію платника
єдиного податку третьої групи за податковий (звітний) період, на який припадає дата
припинення (дата внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб,
фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про припинення з наростаючим підсумком до закінчення такого податкового (звітного) періоду або протягом 40 календарних
днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
При цьому заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування
подавати не потрібно.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС

Чи є СГ, який займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом продукції тваринництва та птахівництва, платником екологічного податку

Відповідно до п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)
об’єктом оподаткування екологічним податком за розміщення відходів у спеціально
відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Екологічний податок) є обсяги
розміщених відходів.
ПКУ покладає обов’язки платника Екологічного податку, зокрема, на суб’єктів
господарювання, які під час провадження діяльності на території України здійснюють
розміщення відходів.
Також ПКУ визначено зміст терміну «розміщення відходів» як операцій із
«захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях
розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на
використання яких отримано дозволи уповноважених органів» (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14
ПКУ).
ПКУ не покладає обов’язки платника Екологічного податку, зокрема, на таких
суб’єктів господарювання, у господарській діяльності яких існує період, у якому окремі види
(класи) відходів розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання
виключно у якості вторинної сировини (п. 240.5 ст. 240 ПКУ), тобто розміщення таких
відходів, для яких існують технології, виробничо-технологічні та(або) економічні
передумови утилізації або переробки в Україні.
Особливу уваги слід звернути на сукупність речовин, яка Законом України від 07
квітня 2015 року № 287-VIII «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені
для споживання людиною» (далі – Закон № 287) ідентифікується під терміном «гній» –
«будь-які екскременти та/або сеча сільськогосподарських тварин, крім риби, з підстилкою
або без неї» (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 287).
Особливість ситуації визначається тим, що у п. 111 частини першої ст. 1 Закону №
287 при визначенні терміну «органічні добрива та покращувачі ґрунту» безпосередньо
зазначено, що до таких добрив можуть включатися «компостований або перероблений гній».
Таким чином, «гній», що зберігається у спеціально відведених для цього місцях, на які
отримано відповідні дозволи, а також оприбуткований як вторинна сировина не буде
включатися до об’єкту оподаткування Екологічним податком.
При цьому, обсяги «гною», який втратив свої споживчі властивості у якості сировини
для виготовлення органічних добрив у разі їх захоронення набувають ознак об’єкту
оподаткування Екологічним податком, як такі відходи, що відповідно до Національного
класифікатора відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20
жовтня 2023 року № 1102, утворені внаслідок вирощування тварин та виробництва продукції
тваринництва та птахівництва, включено до групи відходів 02 «Відходи сільського та
лісового господарства, садівництва, мисливства, рибальства та аквакультури, виробництва та
переробки харчових продуктів» підгрупи відходів 02 01 «Відходи сільського та лісового
господарства, аквакультури, садівництва, мисливства та рибальства», виду відходів 02 01 06
«Тваринні фекалії, урина та гній (включаючи зіпсовану солому), стоки, зібрані окремо та
оброблені поза місцями утворення», що підтверджує приналежність гною до відходів, а за
розміщення відходів передбачено справляння Екологічного податку.
При обчисленні податкових зобов’язань з Екологічного податку за зазначені обсяги
«гною», як відходів, що належать до IV класу небезпеки відходів, слід застосовувати ставку
Екологічного податку із врахуванням відповідного рівня небезпеки, встановлену ст. 246
ПКУ.
ПКУ передбачено, що у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують
повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки
екологічного податку збільшуються утричі.
Крім того, передбачено застосування до ставок коефіцієнта, який встановлюється
залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (у