Новини ГУ ДПС у Тернопільській області 18.07.2024

Фото без опису

До місцевих бюджетів Тернопільщини надійшло майже 156 млн грн податку на нерухоме майно

З початку року власники нерухомості сплатили до місцевих бюджетів Тернопілля 155
млн 943,8 тис. грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Це майже на
25,6 млн грн (+ 20%) більше, ніж у січні-червні минулого року.
Зокрема, власники нерухомості – юридичні особи спрямували на розвиток
територіальних громад краю майже 74,9 млн грн податку на нерухоме майно, що на 2,4 млн
грн більше за відповідний період минулого року.
Жителі області перерахували за нерухомість протягом шести місяців цього року більш
як 81 млн грн цього платежу. Це майже на 23,2 млн грн або ж на 40% більше, ніж було
сплачено у січні-червні минулого року.
Нагадаємо, надходження від податку на нерухоме майно у повній сумі спрямовуються
до місцевих бюджетів, тож є одним з важливих бюджетоформуючих платежів громад. Ставка
податку на нерухомість встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від
типу об’єктів та їх місцезнаходження у відсотках до мінімальної заробітної плати,
встановленої на 1 січня звітного року, та не може перевищувати 1,5 відсотка за 1 квадратний
метр.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області

У складі якої податкової декларації ФОП – платник ЄП другої-третьої груп, яка протягом календарного року перейшла з загальної системи оподаткування, визначає МПЗ за податковий (звітний) рік?

Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі –
ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із
сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі
органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції
та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним
користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь,
розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених
щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або
фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним
податковим зобов’язанням.
Порядок визначення мінімального податкового зобов’язання встановлено ст. 38 прим.
1 ПКУ, якою, зокрема, визначено, що мінімальне податкове зобов’язання визначається за
період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний
податковий (звітний) рік.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників
єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Зокрема, п. 297 прим. 1. 1 ст. 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного
податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах
емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови
сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать
членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним
фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального
мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий
(звітний) рік.
Фізичні особи – підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, у
складі податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця,
форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578,
подають додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за
податковий (звітний) рік» (далі – Додаток 2).
Отже, враховуючи те, що розрахунок загального мінімального податкового
зобов’язання здійснюється у складі податкової звітності за податковий (звітний) рік, то
фізична особа – підприємець, яка протягом календарного року перейшла з загальної системи
оподаткування на спрощену систему оподаткування, та відповідно на кінець податкового
(звітного) року перебуває на спрощеній системі оподаткування, повинна визначати загальне
мінімальне податкове зобов’язання за податковий (звітний) рік у Додатку 2 до податкової
декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за кількість календарних
місяців володіння (користування) земельною ділянкою.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області

Які розміри ставок встановлені для ЮО – платників ЄП четвертої групи?

Відповідно до п.п. «а» п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі –
ПКУ) до платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські
товаровиробники – юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких
частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік
дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Пунктом 292 прим. 1.2 ст. 292 прим. 1 ПКУ встановлено, що базою оподаткування
податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських
товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі,
сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації,
визначеного станом на 01 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку,
встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою
оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для
сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в
Автономній Республіці Крим або області.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для
земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова
оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або області з урахуванням коефіцієнта індексації,
визначеного станом на 01 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку,
встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Згідно з п. 293.9 ст. 293 ПКУ для платників єдиного податку четвертої групи розмір
ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду
залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази
оподаткування):
для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у
гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що
перебувають в умовах закритого ґрунту) – 0,95 (п.п. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 ПКУ);
для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських
територіях, – 0,57 (п.п. 293.9.2 п. 293.9 ст. 293 ПКУ);
для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських
зонах та на поліських територіях) – 0,57 (п.п. 293.9.3 п. 293.9 ст. 293 ПКУ);
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських
територіях, – 0,19 (п.п. 293.9.4 п. 293.9 ст. 293 ПКУ);
для земель водного фонду – 2,43 (п.п. 293.9.5 п. 293.9 ст. 293 ПКУ);
для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, – 6,33.
Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів
України (п.п. 293.9.6 п. 293.9 ст. 293 ПКУ).