Новини ГУ ДПС у Тернопільській області 28.08.2024

Фото без опису

Підприємства Тернопільщини у рахунок погашення податкового боргу сплатили 53,1 млн гривень

За підсумками січня-липня 2024 року в абсолютному значенні податковий борг
зменшили 256 підприємств, які допустили його на початок року, на загальну суму 37,5 млн
гривень. Про це повідомили в управлінні по роботі з податковим боргом Головного
управління ДПС у Тернопільській області. При цьому 171 суб’єкт господарювання сплатив
заборговану суму повністю, а це – 30,1 млн гривень.
У рахунок погашення податкового боргу з початку року до зведеного бюджету
надійшло 53,1 млн грн, що на 5,6 млн грн більше, ніж за сім місяців торік. Із них державний
бюджет отримав 29,5 млн гривень.
До боржників застосовуються як застережні заходи (направлення податкової вимоги,
розстрочення сплати грошових зобов’язань та податкового боргу тощо), так і заходи
примусового характеру (стягнення податкового боргу на підставі рішення суду, стягнення
готівки, адміністративний арешт тощо).
Так, упродовж січня-липня фахівці податкової служби області подали до суду 576
позовів щодо стягнення 49,8 млн грн податкового боргу. Зокрема, 38 звернень щодо надання
дозволу на погашення податкового боргу за рахунок стягнення готівкових (безготівкових)
коштів на суму податкового боргу 21,9 млн гривень. Щодо надання дозволу на реалізацію
описаного майна подано 14 позовів на суму 5,1 млн гривень. Також до суду направлено 524
позови щодо стягнення активів фізичних осіб через органи державної виконавчої служби на
суму податкового боргу 22,9 млн гривень.
За сім місяців 2024 року надходження коштів за рахунок реалізації безхазяйного
майна до зведеного бюджету склали 488,1 тис. гривень. Зокрема, до держбюджету
спрямовано 432,1 тис. грн, а до місцевих бюджетів – 56,0 тис. гривень.
Нагадаємо, що переглянути інформацію щодо наявності/відсутності податкового
боргу можна з допомогою електронних сервісів ДПС, в Електронному кабінеті, а також
можна провести звірку в Центрі обслуговування платників за місцем реєстрації.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області

Щодо застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти

Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що Наказом
Міністерства фінансів України від 09.08.2024 №397 затверджено Узагальнюючу податкову
консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування
податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з
будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, відповідно до
п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України (далі – Узагальнююча податкова консультація).
Відповідно до статті 5 розділу І Податкового кодексу України (далі – ПКУ) поняття,
правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються
виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо
поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам,
правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються
поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не
визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Об’єкти житлової нерухомості – це будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як
об’єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки (підпункт 14.1.129 пункту 14.1 статті
14 розділу І ПКУ). Житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог,
встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного
у ній проживання (підпункт «а» підпункту 14.1.129.1 підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті
14 розділу І ПКУ). Будівля – штучно створений об’ємний об’єкт, що складається з несучих та
огороджувальних або сполучених (несучоогороджувальних) конструкцій, які утворюють
наземні, надземні або підземні приміщення, призначені для життєдіяльності людей та
виробництва продукції (Державні будівельні норми України (ДБН) А.2.2-3:2014 «Склад та
зміст проектної документації на будівництво», затверджені наказом Міністерства
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від
04.06.2014 № 163, із змінами і доповненнями (далі – ДБН А.2.2-3:2014)).
Будівництво – це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт
об’єкта будівництва (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-
VI «Про регулювання містобудівної діяльності», із змінами і доповненнями (далі – Закон №
3038-VI)). Роботи – будівельні, монтажні, проєктні, пусконалагоджувальні та інші роботи,
пов’язані з будівництвом об’єкта (пункт 3 Загальних умов укладення та виконання договорів
підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 01.08.2005 № 668, із змінами і доповненнями (далі – Загальні умови № 668)).
Будівельні роботи – це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації,
капітального ремонту (пункт 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі – Порядок
№ 466)). Нове будівництво – зведення будівель та споруд, їх комплексів, що здійснюється з
метою створення об’єктів виробничого і невиробничого призначення (ДБН А.2.2-3:2014).
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій,
затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального
господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України
25.08.2005 за № 927/11207, із змінами і доповненнями:
реконструкція жилого будинку – комплекс будівельних робіт, спрямованих на
поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх
перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним
приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог; капітальний ремонт будинку – комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з
відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або
відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та
обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об’єкта та його
техніко-економічних показників.
Відповідно до пункту 3 Загальних умов №668:
замовник – сторона договору підряду, яка за власним рішенням або дорученням
інвестора розміщує замовлення на виконання робіт (будівництво об’єкта), приймає закінчені
роботи (об’єкт будівництва) та оплачує їх;
підрядник – сторона договору підряду, яка виконує та передає замовнику закінчені
роботи (об’єкт будівництва), передбачені договором підряду;
генеральний підрядник – підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб
(субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи;
договірна ціна – визначена на основі кошторису, узгоджена сторонами і обумовлена у
договорі підряду ціна (вартість) робіт.
Особливості цивільного обороту об’єктів незавершеного будівництва і майбутніх
об’єктів нерухомості визначено Законом України від 15.08.2022 №2518-IX «Про
гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в
майбутньому» (далі – Закон № 2518-IX).
З огляду на норми статей 5 і 13 Закону № 2518-IX будівництво включає в себе нове
будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами
Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Загальні положення про підряд (у тому числі будівельний підряд) визначено Главою
61 ЦКУ.
Відповідно до статті 837 Глави 61 ЦКУ за договором підряду одна сторона
(підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 838 Глави 61 ЦКУ підрядник має право, якщо інше не встановлено
договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись
відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У такому разі підрядник
виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як
замовник. Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого
матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за
неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або
устаткування, обтяженого правами третіх осіб (стаття 839 Глави 61 ЦКУ).
Статтею 875 Глави 61 ЦКУ визначено, що за договором будівельного підряду
підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші
будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник
зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати
затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на
підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва,
капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель
(зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та
інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V
та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Пунктом 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що операції, зазначені у статті
185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від
оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків,
оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V
ПКУ, яка є основною. Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази
оподаткування податком на додану вартість та додається до ціни товарів / послуг.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом
оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання
товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване
на митній території України.
Відповідно до пункту 197.15 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від
оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно-монтажних
робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Операції з будівництва такого житла фінансуються за рахунок коштів державного
та/або місцевого бюджетів, які передбачені в законі про Державний бюджет України та/або в
рішенні про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, та оплата за такі операції
надходить з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України.
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на
додану вартість, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до
податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН)
встановлено статтями 187, 192, 198, 199 і 201 розділу V ПКУ.
Згідно з пунктами 201.1, 201.3, 201.5, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при
здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових
зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі
з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного
підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої
платником особи відповідно до вимог Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про
електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у
встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів /
послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу
платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування,
складаються окремі податкові накладні.
У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без
ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи ПКУ та /
або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.
Податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів / послуг, які звільнені від
оподаткування податком на додану вартість, підлягають реєстрації в ЄРПН.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо після постачання товарів /
послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за
постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх
надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми
податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають
відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної,
складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в
ЄРПН Розрахунок коригування, складений постачальником товарів / послуг до податкової
накладної, яка складена на отримувача – платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:
постачальником (продавцем) товарів / послуг, якщо передбачається збільшення суми
компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та
вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів / послуг, якщо передбачається зменшення суми
компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає
складений розрахунок коригування отримувачу.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в
ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої
складений такий розрахунок коригування. Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо внаслідок
такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку
– постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами
податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого
податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення
коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів /
послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань з податку на додану
вартість лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний
нарахувати податкові зобов’язання з урахуванням бази оподаткування, визначеної відповідно
до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного
(податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої
реєстрації, зведену податкову накладну за товарами / послугами, необоротними активами,
придбаними / виготовленими з податком на додану вартість (для товарів / послуг,
необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, − у разі якщо під
час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового
кредиту), у разі якщо такі товари / послуги, необоротні активи призначаються для їх
використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в
операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків,
передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).
З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ податкові зобов’язання з
податку на додану вартість визначаються за товарами / послугами, необоротними активами:
придбаними для використання в неоподатковуваних операціях − на дату їх
придбання;
придбаними для використання в оподатковуваних операціях, які починають
використовуватися в неоподатковуваних операціях, − на дату початку їх фактичного
використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України
від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ визначено, що у разі, якщо придбані та / або
виготовлені товари / послуги, необоротні активи частково використовуються в
оподатковуваних операціях, а частково − ні, платник податку зобов’язаний нарахувати
податкові зобов’язання з урахуванням бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту
189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового)
періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки
сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає
частці використання таких товарів / послуг, необоротних активів у неоподатковуваних
операціях.
Актуальні питання та відповіді на них – у листі ДПС від 13.08.2024 №23025/7/99-00-
21-03-02-07.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області

Щодо переоформлення ліцензії на право зберігання, оптової чи роздрібної торгівлі пальним у разі зміни відомостей, зазначених у виданій ліцензії (найменування ЮО або прізвища ФО, місцезнаходження або місця проживання, адреси місця торгівлі в зв’язку з перейменуванням населеного пункту, вулиці тощо)

З 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-
ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів,
біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що
використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), крім
окремих його норм.
При цьому, п. 2 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що
Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв,
тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»
(далі – Закон № 481) втрачає чинність з 1 січня 2025 року, положення Закону № 481 до дня
втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону №
3817.
Зокрема, ст. 15 Закону № 481 передбачено, що у разі зміни відомостей, зазначених у
виданій суб’єкту господарювання/іноземному суб’єкту господарювання ліцензії (за винятком
змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання/іноземного суб’єкта
господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), суб’єкт господарювання
зобов’язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав
ліцензію, з відповідною заявою.
Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом
трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з
урахуванням змін.
Порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей,
зазначених у виданій суб’єкту господарювання/іноземному суб’єкту господарювання ліцензії
є підставою для анулювання ліцензії.
Водночас з 1 січня 2025 року набувають чинності норми Закону № 3817 в частині
функціонування Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та внесення до нього
змін.
Таким чином, якщо зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання
ліцензії на право зберігання, оптової чи роздрібної торгівлі пальним (найменування
юридичної особи або прізвища фізичної особи, місцезнаходження або місця проживання,
адреси місця торгівлі в зв’язку з перейменуванням населеного пункту, вулиці тощо)
відбуваються до 1 січня 2025 року, суб’єкт господарювання, у місячний термін з дня
внесення таких змін, надає органу, що видав ліцензію, заяву у довільній формі про
переоформлення ліцензії та документи, що підтверджують зміну таких відомостей.

Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області

Як юрособою обчислюється земельний податок за земельну ділянку, яка перебуває у спільній власності (спільній частковій власності) кількох юросіб?

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники плати за
землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на
01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого
органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за
формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми
рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання
щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як
платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про
нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі
затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного
податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного
користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у
натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності
або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово
окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів
України порядку.
Відповідно до п.п. 2 п. 286.6 ст. 286 ПКУ за земельну ділянку, на якій розташована
будівля, що перебуває у спільній власності, зокрема, кількох юридичних, податок
нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно
належній частці кожної особи – якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.
Згідно із п. «а» ст. 80 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III
(далі – ЗКУ) суб’єктами права приватної власності на землю є, зокрема, юридичні особи.
Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки
кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення
часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність) (частина перша ст. 86 ЗКУ).
Таким чином, юридичні особи – співвласники земельної ділянки, яка перебуває у їх
спільній власності (спільній частковій власності), самостійно обчислюють земельний
податок пропорційно частці належній кожній з них.