Туристичні принади Микулинецької громади. Із Заздрістю в серці
Ну що, спільното, помандруємо як справжні туристи? Прогуляємось Микулинецькою громадою екскурсійно-туристським маршрутом, яким може скористатись кожен, хто завітає до нас у гості? Маршрут цей буде розтягнутий на декілька дописів, які включатимуть окремі населені пункти нашої громади із цікавими оглядовими локаціями. В "реалі" цю мандрівку можна здійснити на авто або ровері.
Тож якщо на то є ваша згода, то "поїхали".
Туризм в нашому краї, зокрема екскурсійний та готельний, було започатковано ще 200 років тому, коли в Конопківці стараннями барона Конопка було збудовано грандіозний курорт. Тут для пацієнтів, крім оздоровлення, для змістовного дозвілля організовували кінні екскурсії в знаменитий, багатий на рідкісну флору Струсівський парк, у Хоростків на відомий кінний завод, у Кровінку, звідки відкривався мальовничий краєвид на Теребовлянський замок...
Кожен населений пункт Микулинецької громади неповторний та унікальний. Ми гордимось Струсовом, який впевнено «прописався» у престижному Топ-100 наймальовничіших сіл України. Наша живописна Заздрість теж відома на усю Україну. Вона стала одним із місць паломницького туризму в Тернопільщини.
Перлиною Микулинецької громади залишається «сивочолий Микулин» із трьома пам'ятками архітектури Національного значення, історія якого сягає 1000-річної глибини. Нашими візитками є палацові комплекси і костели, Микулинецький замок та сакральні скульптури. В нас є унікальна печерна церква 9 ст. і відомий на всю Україну бренд «Бровар», в нас збереглись матеріальні пам'ятки різних народів і культур та відомий на всю Україну санаторій «Медобори». Архітектурні пам'ятки Микулинецької громади представлені усіма архітектурними стилями – від конструктивізму, ампіру, бароко і до неоготики, класицизму і югендштілю. В нас є все…
Отож, що очікуватиме на мандрівника, який потрапить на територію Микулинецької громади? Які оглядові локації в нас є найбільш цікаві та неповторні? Де можна смачно поїсти і відпочити після насиченого на враження дня?
В більшості випадків, гості в Микулинецьку громаду потрапляють головною трасою з боку Тернополя. Перший населений пункт, який зустрічає їх, це «столиця громади» - Микулинці. Найцікавіші історико-архітектурні об’єкти сконцентровані саме тут. Однак, аби позитивні враження від побаченого накопичувались від менших до більших, а не навпаки, мандрівнику потрібно продовжити свій шлях через Микулинці, Дружбу і Струсів углиб територіальної громади, і розпочати її дослідження із Заздрості.
Це село увійшло в історію України як батьківщина Патріарха та Кардинала Йосипа Сліпого. Проте, мало кому відомо, що знайдений на околиці села сарматський кам’яний стовп, названий Заздрістьською стелою, забезпечив Заздрості місце в світовій історії. Знаки, викарбувані на загадковому стовпі ввійшли у всі хрестоматії з історії індо-європейських кочівників. Ні, цього артефакту мандрівник вже не побачить, бо після ІІ Світової війни цей камінь почав «муляти очі» місцевим комуністам. Його розбили на кілька кусків та використали для підмостки дороги…
Проте, відвідати в Заздрості можна музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата», який є музеєм-садибою Йосипа Сліпого. Тут цікаво послухати розповідь про служіння Кардинала та його поневіряння радянськими таборами, оглянути особисті речі і автентику батьківської хати. А якщо ви полюбляєте паломницький туризм, то в музейно-меморіальному комплексі за потреби запропонують ночівлю в притулку для паломників. Після цього ви можете пройти Хресну дорогу, яка прямує через мальовничі поля колишнього цілинного степу «Панталиха». Ще в кінці 19 ст. тут жирували табуни диких копитних, гніздились зграї водоплавних птахів та мешкали «українські страуси» - дрохви. Хресна дорога закінчується в селі Панталиха Золотниківської громади. А звідтіля вже рукою подати до Маріїнського духовного центру України – Зарваниці.
Окрім цього, в Заздрості мандрівника зацікавлять два місцевих храми – церква св. Йосипа Обручника із неготичними рисами, яка перебудована з костелу 1911 року та церква Воздвиження Чесного Хреста, зведена в 1876 році.
Автор матеріалу Андрій КАПУСТА
