ТРАДИЦІЇ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ МИКУЛИНЕЦЬКОЇ ГРОМАДИ МИНУЛИХ СТОЛІТЬ
Сучасне місцеве самоврядування – це законодавчо забезпечене право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Проте, явище місцевого самоврядування, у сучасному розумінні цього слова, сформувалось у світовій практиці ще на межі 18-19 ст. Зокрема, місцеве самоврядування в Галичині було пов’язане з розвитком парламентаризму Австрійської імперії, до якої вона входила після трьох поділів Польщі.
У 1775 р. на теренах Галичини австрійська влада створила Галицький становий сейм у Львові як представницький орган різних соціальних верств.
За декретом імператора Йосифа ІІ 1786 р., Магдебурзьке право в Австрії було скасоване. Однак, міста, котрі мали Магдебурію, не втрачали своїх привілеїв - в них лише створювались міські відділи та міські магістрати.
Зокрема, в давніх містечках Струсів і Микулинці (сучасна Микулинецька територіальна громада), котрі користувались Магдебурзьке правом з 1595 року (Микулинці) та 1610 року (Струсів), теж відбулись згадані реформи...
На військовій топографічній карті 1779 – 1783 рр. в обох містечках прослідковується чітке планування міського ринку (торговища) із будівлями, які його оточували по периметру. Саме тут розташовувались міські ратуші, де знаходились місцеві органи самоуправління. В «Йосифінській метриці» - земельному кадастрі Галичини 1785-1788 років, про ринкову площу Струсова можна прочитати наступне: «plac czyli rynek» (площа або ринок), а навколо нього «kilka zydowskich domow z kramnicami» (кілька єврейських будинків із крамницями).
Ймовірно, першу письмову згадку про будівлю Струсівської ратуші та місцевий орган самоврядування теж можна надибати в «Йосифінській метриці». Проте, слово «ратуша» в ті часи не вживали. Будівлю і однойменний орган місцевої влади, який засідав в цьому приміщенні, в «метриці» названо «губернія» (не плутати із однойменним словом, яким в росії позначали адміністративно-територіальні одиниці). Серед громадських будівель міста, в тексті «Йосифінської метрики» читаємо «gubernia stara» (стара губернія). Іншої інформації про будівлю немає. Зрозуміло лише, що будинок станом на 1788 рік був вже старим – можливо, зведеним на поч. 18 ст., коли Струсів почав відроджуватись із руїн.
Також із цього документу дізнаємось про струсівську еліту, до складу якої зараховано «plenipotenci dominium – S. Czyzewski i nieznani z imienia Jarzynowski, reprezentanci miasteczka – wojt Semion Goscinski, burmistrzowie Stach Boryk i Semion Nowosieiski oraz deputowani: Piotr Ordynski, Marcin Podhaiecki, Lukasz kuczkoda, Ilko Neczay, Andruch Tracz i Augustyn Raba» (уповноважені домінії – С. Чижевський і Яржиновський, ім'я невідоме, представники міста – війт Семіон Ґосцінський, бурмистри (старости) Стах Борик і Семен Новосейський та заступники: Пьотр Ординський, Марцін Подгаєцький, Лукаш Кучкода, Ілько Нечай, Андрух(а) Трач і Августин Раба).
Міська рада Струсова, як і в багатьох містах Західної України у 18 ст. була органом станового міщанського самоврядування – складалась із двох бурмистрів із кількома заступниками, які очолювали цей орган. Війт, ймовірно, підпорядковувався рішенням міської ради, яка займалася розкладкою податків і повинностей серед міщан та контролювала їх виконання, наглядала за торгівлею, дотриманням правил оренди броварень та ін. промислів, санкціонувала акти купівлі-продажу нерухомості у межах міста, контролювала ремісничі цехи.
Цінним документальним джерелом, яке розкриває зовнішній вигляд Струсівської ратуші в 19 ст. є світлина Струсова, датована 1870 роком. Зроблено її через 82 роки після першої письмової згадки про «губернію». Саме на цьому старому фото, як в капсулі часу, збереглось зображення втраченої назавжди будівлі. Її форма своїм силуетом не нагадувала міські ратуші із високими вежами. Струсівська ратуша була гармонійною симетричною будівлею із елегантною відкритою ротондою в центрі. Ця ротонда, що нагадувала базиліку, своїм шатром прикривала міський колодязь.
На противагу Струсову, в сусідніх Микулинцях, згадується «magistrate s jego przedstawicieli – burmistrza, wojta» (магістрат з його представниками – бурмістр, війт), який представляв міську владу.
Магістрат в Микулинцях клопотався адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими та судовими справами. Очолював магістрат війт. Його помічниками були 1-2 бурмістри. Ще в структуру магістрату входили радники, яких називали «райці». Функцією райців був контроль за дотриманням законодавства, правил торгівлі, діяльності ремісничих цехів, обороною міста (спорудження та ремонт фортифікацій, забезпечення озброєнням), впорядкуванням та забудовою міста, створенням та утриманням шкіл.
Проте, у 18 ст. в структурі микулинецької міської влади окрім посад бурмистра і війта, згадується ще президент. Чи це була окрема посада в системі міського самоуправління, чи це лише один із титулів бурмістра або війта – невідомо…
У згаданій «Йосифінській метриці» до міської еліти, окрім адміністрації палацу Потоцьких, віднесено представників магістрату: «Kazimierz Kicinski – prezydent, Jedrzej Gornik» (Казімєж Кічінский – президент, Єджей Горнік) та «burmistrz oraz nieznani z imienia i nazwiska wojt i pisarz miejski; przedstawicieli gromady: Wojciech Gorgowicz – przysiezny, Demko Kaczeluk, Michal Kubiakiewicz, Stanislaw Kusmidrowiz, Walenty Siodmak, Wojciech Skrzeszowski, Lukasz Staruszczak - deputowani» (бурмистр і невідомі на ім’я війт і міський писар; Войцех Ґорґович – присяжний, Демко Кацелюк, Міхал Кубякевич, Станіслав Кусмідровіз, Валенти Сьодмак, Войцех Скшешовський, Лукаш Старущак – заступники).
Якщо проаналізувати етнічний склад міського самоуправління Струсова та Микулинець за прізвищами його членів, то близько 70% його чисельності посідали поляки, решту 30% належала українцям. Єврейське населення у міському самоуправлінні не було представлено. Проте, згідно тієї ж «Йосифінської метрики» національний склад населення, зокрема Струсова, був наступним: 55% українців (русинів), 35% поляків і 10% євреїв.
На військовій топографічній карті 1779 – 1783 рр. в Струсові прослідковується чітке планування міського ринку (торговища) із будівлями, які його оточували по периметру. В «Йосифінській метриці» - земельному кадастрі Галичини 1785-1788 років, про ринкову площу Струсова можна прочитати наступне: «plac czyli rynek» (площа або ринок), а навколо нього «kilka zydowskich domow z kramnicami» (кілька єврейських будинків із крамницями).
Микулинці на карті 1779-1783 рр. Колом виділено "ділову частину" міста - ринок і господарськими та адміністративними будівлями.
Графічна реконструкція зовнішнього вигляду Струсівської ратуші, зробленої на основі світлини будівлі, датованої 1870 роком. Зроблено її через 82 роки після першої письмової згадки про «губернію». Саме на цьому старому фото, як в капсулі часу, збереглось зображення втраченої назавжди будівлі. Її форма своїм силуетом не нагадувала міські ратуші із високими вежами. Струсівська ратуша була гармонійною симетричною будівлею із елегантною відкритою ротондою в центрі. Ця ротонда, що нагадувала базиліку, своїм шатром прикривала міський колодязь.
Цінним документальним джерелом, яке розкриває зовнішній вигляд Струсівської ратуші в 19 ст. є світлина Струсова, датована 1870 роком. Зроблено її через 82 роки після першої письмової згадки про «губернію». Саме на цьому старому фото, як в капсулі часу, збереглось зображення втраченої назавжди будівлі. Її форма своїм силуетом не нагадувала міські ратуші із високими вежами. Струсівська ратуша була гармонійною симетричною будівлею із елегантною відкритою ротондою в центрі. Ця ротонда, що нагадувала базиліку, своїм шатром прикривала міський колодязь.
Автор матеріалу Андрій КАПУСТА
