ЗАБУТИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЦВИНТАР (СПАДЩИНА ЗАЗДРОСТІ)

У полі, на захід від Заздрості, стоїть великий металевий хрест. Хтось пройде чи проїде повз нього і не зверне уваги – хрест як хрест – таких в наших полях багато.

Однак, якщо придивитись уважніше до цього хреста, то помічаєш щось незвичне – чи то його монументальність, чи то незвичні конюшиноподібні кінці його рамен.

А все почалось ще сто років тому – під час І Світової війни. Влітку 1915 року фронт проходив по річці Серет. На правому березі оборону тримали австро-німецькі війська, а на лівому – москалі. Останні в кінці літа завдали контрудару і пішли в наступ. Німці із союзниками змушені були відступати.

На цій ділянці фронту в складі австрійських військ воював легіон Українських Січових Стрільців (УСС), в яких на той час був чималий бойовий досвід.

УСС отримав наказ будь-якою ціною тримати оборону, поки відступаючі австро-німецькі війська обладнають нову лінію оборони вздовж річки Стрипа.

Перший бій кінноти УСС з москалями відбувся 3 вересня 1915 біля Брикулі. А в полях від Ладичина, через Заздрість і до Панталихи на протязі 7-8 вересня ІІ піхотний курінь УСС прикривав відхід основних австро-німецьких військ.

Два дні галичани в австрійській формі, але з українськими знаками розрізнення бились на цих полях. Становище їхнє було важке – без вогневої підтримки, без підмоги, без їжі та води і з мізерним запасом набоїв січовики стримували самовбивчі атаки москалів.

Та й «москалями», цих загарбників назвати було важко – на лінії зіткнення, від Ладичина і до Панталихи наступали 18, 22 і 16 армійські корпуси, у складі яких були Тверська дивізія (козаки з Уралу), Фінляндська дивізія (фіни), Туркестанська дивізія (сформована із жителів Середньої Азії). Легіон УСС на той час перебував у складі австрійського корпусу генерала Гофмана, де воювали також 9-й і 10-й угорські гонведські полки.

Таким чином доля і війна звела в кровопролитній битві представників багатьох народів і віруючих різних релігій – багато хто з них назавжди залишився в землі навколо Ладичина і Заздрості…

А яка ж історія хреста, з якого я розпочав свою розповідь? Хрест цей поставлений німцями, одразу після завершення І Світової війни. Поставлений на польовому цвинтарі, де були поховані загиблі українські легіонери, австрійці та німці..

Хто поховав їх після боїв – невідомо, бо місцевих жителів із Заздрості було евакуйовано аж до Австрії в містечко Гмінди.

Москалі теж не могли цього зробити, бо вони, навіть, до своїх загиблих ставились як до собак – заривали в одній ямі. Та й поховані були в чоботах – а цього «лаптєногі» аж ніяк би не допустили.

А яка доля австрійського цвинтаря? Його переорали вже після ІІ Світової війни. Бо для радянської влади не існувало ні пам’яті, ні поваги до подвигу УСС…

Зараз навколо хреста земельні ділянки, які обробляють жителі Заздрості. Вони, мабуть, і не здогадуються, в якому місці розташовані їх городи.

Проте, ще живі свідки, які після оранки бачили вивернуті із землі кістки, чоботи і перетлілу військову форму…

А ви, читачі, знали про це?

Крапки на цьому не ставлю, бо ця історія ще не завершена – продовження її буде згодом.

Автор матеріалу          Андрій КАПУСТА