ДЕРЕВО, ЩО РОСЛО ДОГОРИ ДРИГОМ
Красиві легенди прикрашають сіру буденність. Ці прозові малосюжетні оповідки, оповиті казковістю і фантастикою, є візитівками багатьох історико-архітектурних об'єктів.
Проте, ці вигадані, здебільшого романтичні, розповіді ніколи не можуть замінити собою історичні факти. А ще легенди з'являються тоді, коли через брак або відсутність історичних знань, виникає потреба пояснити собі та оточуючим незрозумілі факти, події чи об’єкти.
Але ви можете зауважити, що легенди є популярними розповідями про надприродні події, які вбудовані в справжню історичну обстановку...
Так, згідний, але лише у випадку, коли легенда створювалась у сиву давнину, а потім передавалась через покоління усно чи письмово. Такі легенди мають історичну цінність. Та чи може бути народною легендою оповідка, яка з’явилась в 20 ст., і яку заперечують усі доступні історичні факти?
Я маю на увазі відому кожному микулинчанину романтичну легенду про дерево, яке росте біля Микулинецького палацу догори коренем. Точніше, росло, бо років 12 тому цей "унікальний" витвір природи засох і був використаний за призначенням...
Конспективно, ця любовна історія у стилі індійського кіно звучить так: "Польські графи Реї, котрі колись були власниками Микулинецького палацу, мали єдину доньку, яка звалася Грабіна. Дівчина була дуже красивою та розумною, а тому заможні батьки готували для неї велике майбутнє.
В маєтку Реїв був дуже розкішний парк, а доглядав його молодий садівник. Він вирощував такі дивовижні рослини, що вся знать з'їздилась полюбуватись парком в Микулинцях".
А далі за класикою жанру - молода Грабіна прогулювалась дивовижним парком і закохалась в садівника. Він її, до речі, теж покохав. Тепер мелодраматизм легенди зростає - молодий садівник йде до батьків Грабіни просити руки їхньої доньки, а чує у відповідь гнівні слова: "Скоріш дерево догори корінням виросте, ніж я дозволю вам поженитись!"
Садівник не відступив, і пообіцяв, що виростить дерево догори коренем. З цього пани тільки посміялись і вигнали безіменного садівника, а доньку посадили під "замок". А вже наступної весни під вікнами палацу виросло химерне дерево догори корінням. Проте, навіть таке диво не вплинуло на суворих батьків.
Ось лише зараз легенда досягає своєї кульмінації - закохана "Джульєта" зачиняється у себе в кімнаті, а на ранок її знаходять мертвою. А що ж закоханий "Ромео"? Він у кращих традиціях мелодраматизму на другий день після похорону коханої повісився. І не будь де, а саме на тому дереві, що росло догори дригом. Кінець романтичної драми.
Я ж таким песимістом не буду, і вас заспокою - жодна деталь легенди не відповідає дійсності. Справжнє ім'я молодої Грабіни - Марія Гелена Рей (а "Грабіна", з польської - графиня). Вона прожила доволі щасливе життя і померла у віці 46 років (1881-1927 рр.). Померла не через нерозділене кохання до садівника, а через тиф.
То на основі чого народилась легенда і що трапилось із "чарівним" деревом, яке росло догори коренем, і на якому повісився садівник?
Це дерево було ясенем (можливо, якимось різновидом ясена - хай мене пробачать ботаніки), який мав дуже густу крону, на якій росло звичайне ясеневе листя. Це дерево мало рівний стовбур, який на висоті 5 метрів розгалужувався на три гілки з дуже густим гілляччям, яке при наявності розвиненої фантазії нагадувало коріння (шукайте на світлинах, в кінці допису). Але коріння в ясена теж було! Лише не на вершині крони, а в землі, як у всякого порядного дерева:-).
Якби Микулинецький парк на протязі десятиліть отримував належний догляд, то дбайливий садівник розрідив би крону "дерева закоханих". Але тоді б не з’явилась легенда в стилі індійського фільму.
Та Бог з тією легендою - дерево дійсно було історичним, бо мені вдалось натрапити на нього на старих світлинах першої третини 20 ст. На цих фото можна простежити роки його дитинства та юності. Росло воно ліворуч від сходів, які вели до паркового фасаду. Для симетрії - праворуч від кам'яних сходин ріс його побратим - інший могутній ясен. Проте, про нього легенди ніхто не склав...
Ці брати-ясені пережили дві світові війни, вони, можливо, "бачили" бій, який точився навколо палацу в листопаді 1918 року, коли українські війська штурмували польський гарнізон палацу. Вони пережили радянську окупацію краю... Ці дерева заслуговували на природоохоронний статус як ботанічні пам'ятки природи.
Але... Немає дерев - немає проблем.
На цій світлині Микулинецького палацу поч. 20 ст., на місці, де росло "дерево догори коренем" його ще не помітно. Видно лише кущі.
На цій світлині Микулинецького палацу можна роздивитись саджанець, який згодом стане деревом, яке "росте догори коренем". Гм, а як на цьому прутику примудрився повіситись закоханий садівник?
На цьому фото Микулинецького палацу дерево, що росте "догори коренем" вже підросло... Зверніть увагу на розміри дерева праворуч від сходів.
На цій світлині збереглось одне з останніх "прижиттєвих" зображень дерева, яке росло догори дригом.
Могила-склеп останніх власників Микулинецького палацу - родини Рей. Тут, разом із батьками поховано Марію Гелену, яка стала прототипом "Грабіни" із легенди про дерево, що росло догори коренем...
Легенда про дерево, що росло догори коренем в художній літературі...
Сторінка із книги Наталі Михно "Скарби твого селища: Микулинці".
Автор матеріалу Андрій КАПУСТА
