ЗНАКИ СТРУСІВСЬКОГО КОСТЕЛУ

Фото без опису

Неідентифіковані знаки, викарбувані на кам'яному фасаді костелу св. Антонія 1893 - 1903 рр., довгий час залишались "невидимими" для краєзнавців та дослідників старовини. Помічали їх лише малочисельні вірні римо-католики Струсова, але не надавали їм великого значення. Мовляв, це знаки, які залишили будівельники...

Однак, одного серпневого дня, автор вирішив проконсультуватись із відомими знавцями християнської символіки, та почути думки шанованих дослідників України з приводу ідентифікації невідомих позначок. Прізвищ науковців та краєзнавців називати не буду, лише скажу, що серед них були: дослідник графіті Софії Київської із світовим ім'ям, знавець будівельних клейм України, кілька дослідників християнської символіки, журналісти і дослідники старовини, знавці рун та геральдики.

Результат приголомшив усіх: виявляється аналогу немає в Україні! Немає, навіть, нічого подібного (графіті на стінах давніх храмів трішки з "іншої опери"). Щось подібне залишили на стінах храмів масони в Шотландії 600 з гаком років тому.

Дослідники та науковці у своїх висновках розділились на два табори: одні переконані, що знаки були нанесені на кам’яних блоках давньої будівлі, котрі було повторно використано для будівництва костелу в кінці 19 ст., бо такі позначки не характерні для часу зведення храму.
Інші вважають, що залишили дивні знаки каменярі, котрі вирубували та обробляли каміння для фасаду костелу (а тут вже не далеко і до масонів, які, як відомо, теж були каменярами).

Знаки Струсівського костелу різняться поміж собою своїм різноманіттям – на фасаді присутні римські цифри (ХІ, Х, ІХ, ХL) в рамці та без неї. Інша група знаків – це буквені позначки (А, К, F, П, V, І...в т.ч. перевернуті догори дригом) та знаки, котрі нагадують буквені символи. Наступна група позначок нагадує геральдичні знаки або тамги, можливо, руни. Насамкінець, окремою групою виділяються знаки різноманітної форми, які важко ідентифікувати.

Викарбувані знаки розрізняються за технікою вирубування. Більшість виконано ударною технікою з використанням рубила (кожен окремий удар залишав на камені одне заглиблення). Ці знаки складаються з безлічі окремих лунок-заглиблень. Невелика частина знаків створена технікою прорубування суцільного лінійного заглиблення на тілі каменя.
Виглядає, що частину (якщо не усі) знаків було нанесено ще до закладання фундаменту, бо ідентичні часто перекинуті.

На трьох рядах кам’яних блоків костельного фасаду, розмірами 115×30 см, 100×30 см, 75×30см, 50×30 см., вдалось відшукати більше сотні дивних знаків розмірами від 7 до 10 см. Окремі -5-6 см. Усі позначки повторюються - окремі двічі або чотири рази. Більшість - десятки раз. Згрупувавши однотипні знаки, можна зробити висновок, що залишили їх руки мінімум 16 осіб.
Можна припустити, що їх наносили будівельники. Однак, для чого наносити свої робочі «реквізити» на лицьову оброблену (рустовану) поверхню?

Клеймування виробленої будівельної і промислової продукції на цегельнях, фабриках та заводах саме в кінці 19 ст. на теренах Австро-Угорщини починає впроваджуватись на законодавчій основі. В цей час, все – від кахлів, цегли і до прасок маркувалось оригінальними клеймами чи сигнатурами. Якщо промислові товари нерідко клеймувались на зовнішній чи робочій поверхні, де клейма слугували своєрідним декором та рекламою, то на противагу їм – будівельна продукція свої сигнатури, тавра і клейма завжди приховувала з тильного боку.

Каменотеси, незалежно чи працювали вони великою артіллю, яку можна прирівняти до підприємства, чи трудились на кустарному виробництві, підпорядковувались вище описаним правилам. Тим більш, поки що не вдалось натрапити на приклади клеймування кам’яних фасадів будівель на лицьовому боці оброблених блоків.

А якщо взяти за робочу гіпотезу повторного використання кам'яних блоків, то виникає закономірне питання: частиною чого могло бути каміння, використане для будівництва фасаду костелу св. Антонія? Вірогідно, демонтована будівля знаходилась безпосередньо в Струсові або в найближчій околиці, бо малоймовірно, що великогабаритний та важкий вантаж міг доставлятися з великої віддалі (в 1893 році єдиним способом доставки були вози, а найближча залізнична зупинка знаходилась на відстані 4 км. від містечка).

Безпосередньо в Струсові кандидатами на «кам’яне донорство» в кін. ХІХ ст. могли стати три об’єкти. Проаналізуємо лише один з них, бо хронологічно він найбільше відповідає часу початку будівництва костелу.

Станом, приблизно, на кін. 1860-х – поч. 1870-х рр. на території струсівського палацово-паркового комплексу, зведеного на поч. ХІХ ст. родиною Лянцкоронських, було зафіксовано наявність руїн аріанського храму. Свідчення про це зустрічаємо в письмових нотатках австрійського галицького історика, краєзнавця, етнографа та дослідника старовини – Антонія Шнайдера (пол. Antoni Schneider), котрі зберігаються в Львівській науковій бібліотеці ім. Стефаника. Натрапив на них краєзнавець із Струсова – Юрій Пелюшенко, який оприлюднив їх на своїй сторінці в соцмережі.

Серед великої кількості матеріалів краєзнавець віднайшов рукописи, що описують Теребовлянський повіт і, зокрема, Струсів. Шнайдер, ймовірно, збираючи інформацію для видання Enzyklopedia do krajoznawstwa Galicyi, записував її у вигляді коротких тез.
Серед записів про Струсів виявились наступні згадки про аріанський храм: «Аріанської святині сліди при дворі». В іншому місці свого рукопису Шнайдер робить ще одну помітку: «Струсів – руїни святині Аріанської».

Згадка двору, територіально прив’язує храм до палацу в Струсові, а точне місце розташування підтверджує карта фон Міга, складена на протязі 1779–1783 рр.

Прихильники цієї версії переконані, що знаки напочатку були нанесені ще в 17-18 ст. на каменях аріанської святині, а згодом потрапили у фасад костелу.
Проте, в цій версії є теж недоречності.
По-перше, стиль обробки (бут) навряд чи був характерний для 17 ст., коли з'явилась перша згадка про аріанський храм. Також, розміри аріанської святині, мабуть, не були достатні для такої кількості блоків фасаду.

Поміж тим, блоки фасаду і контрфорсів оброблені за однаковою методикою, каміння не відрізняється ні кольором, ні текстурою, ні обробкою. Отже, виготовлялись вони на одному кар'єрі вводночас.
Для контрфорсів використано блоки довжиною 115 і 50 см. Із 115-сантиметрового каміння викладено увесь периметр (в перемішку із блоками довжиною 100 та 75 см). Вірогідно, півметрові блоки виготовлялись для котрфорсів костелу, тому малоймовірно, що вони були пристосовані з іншої будівлі.
Вводночас, знаки нанесено на блоках усіх розмірів.

Зазначу, що це лише початок дослідження знаків із Струсова. Попереду ще багато відкритів.
Загадка ще потребує розвязання...

Немає опису світлини.