ПАРК В КОНОПКІВЦІ
На терені сучасної Микулинецької селищної громади, що на Тернопільщині, в кін. ХVІІІ – на поч. ХІХ ст. було закладено три англійські ландшафтні парки, відповідно, в Микулинцях, Конопківці та Струсові, котрі територіально знаходились поблизу один-від-одного. Водночас, в історичних джерелах ці ботанічні об’єкти іноді згадувались як сади (пол. ogrod), що зайвий раз підтверджує визначення садово-парковий комплекс.
Один із них з’явився на околиці Микулинець в 1820-х рр., як рекреаційна та оздоровча зона першого на Поділлі бальнеологічного курорту. Причетний до появи цього парку та будівництва лікувального закладу, дідич Микулинець – Ян Конопка. Знаючи про лікувальні властивості місцевої сірководневої води на окраїні Микулинець, він вирішив отримати вигоду з такої прибуткової справи як лікування водами. Тим більш в Австрійській імперії, курорти, в яких відбувалось оздоровлення на основі мінеральних вод, саме набирали популярності.
Вже в 1820–1821 рр., на відстані 2 км від Микулинець, безпосередньо біля лікувального джерела, відбулось закладення нового німецького поселення, яке отримало назву Konopkowka (Конопківка).
Основний напрям діяльності оздоровчого закладу – лікування ревматизму. З огляду на всі характеристики конопківської води, тут також лікували хворих на коросту, екзему, червоний вовчок, ревматози, захворювання нервової системи. Тривалість лікування сягала 40-50 днів. Найдовший курс був для хронічних хворих. Їм призначали понад 50 ванн, спочатку через день, а потім – 1–2 ванни щоденно.
З описів Теодора Торосквича та Готфріда Мосінга дізнаємось, що конопківське джерело мало два витоки. Вони знаходились на вершині 16-метрового кам'яного відслонення. Звідти вода стікала двома потоками – на південь і на схід. Фізичні властивості їх були тотожні. Потужність джерела, виміряна в 1829 році, виявилась досить високою – 1152 ванни за добу, за потреби лише сотні ванн.
Санаторний парк планувався як ландшафтний рекреаційний садово-парковий комплекс в англійському стилі. Перше зображення частини Конопківського парку появляється ще в 1833 році на плані санаторію: Konopkowka – plan i widok. Парк простягався з південно-західного боку лікувального закладу (на плані зображення нарисоване в південній проекції, тому там, де на сучасних картах північ, на плані 1833 року – південь), безпосередньо біля лікувального корпусу.
На фрагменті плану парку видно звивисті стежини, різноманітні зображення деревовидної та кущоподібної флори та річечку Нішлу, яку перетинають два містки – ймовірно, оглядові, бо зображення стежки підходить до мостів з боку лівого берега, однак, не має продовження на правому.
Вірогідно, насадження парку було змішаним – ділянки широколистяних та хвойних порід із фруктовими насадженнями. На це вказують неодноразові згадки про Конопківський парк, як сад. Одне з таких ранніх документальних свідчень з’являється в 1849 році у географічно-топографічно-історичному довіднику Galicya, де під час опису лікувального закладу в Конопківці, згадується сад: «У сусідньому поселенні Конопівка з джерелом сірчаної води…, з купальнею та гарним садом (пол. pięknym ogrodem), є колонія заможних німців».
Однак, вже в 1869 році Владислав Завадський (пол. Wladyslaw Zawadski, 1824–1891) в своїх Obrazy Rusi Cherwonej, описуючи обставини заснування лікувального закладу та німецької колонії Конопнівка, згадує закладення не саду, а парку: «Сульфатні жили тягнуться цією місцевістю і витікають сірчаними джерелами. Поблизу містечка Микулинці було відоме на всю околицю таке джерело. Цим скористався колишній власник барон Конопка і задумав заснувати тут купальний заклад; тому він оселив швабську колонію, побудував великі житлові будинки і ванні кімнати та заснував англійський парк (пол. założył park angielski)».
Повне зображення Конопківського парку можна розгледіти на кадастровій карті Микулинець від 1861 року. Парк мав південно-східне простягання і включав ділянки з густою деревовидною рослинністю (на карті – зелений колір) та ділянки негустих насаджень (на карті – сірий колір). З паркового боку до лікувального корпусу було прилаштовано басейн (на карті – прямокутник, нарисований жовтим кольором, яким позначали дерев’яні будівлі) оточений парапетом з дерев’яною надбудовою.
В басейн вода надходила трубами безпосередньо від джерела. Довкола дерев’яних стін стояли лавки. Сюди приходили пацієнти з легеневими хворобами і дихали повітряно-сірчаною сумішшю. А вже з басейну вода потрапляла у великі, старанно закриті водозбірники. Вже звідси воду помпували у герметизовані дерев’яні котли, в середині яких знаходились мідні котли. В них вода підігрівалась перед подачею у ванни.
Хворим, для змістовного дозвілля, організовували кінні екскурсії в знаменитий, багатий на рідкісну флору, Струсівський парк графів Лянцкоронських, у Хоростків на відомий кінний завод графа Левицького, у Кровінку, звідки відкривався краєвид на Теребовлянський замок.
Будівля санаторію Конопка не «дожила», навіть, до ХХ ст. Її знищила пожежа в травні 1890 року. Стіни і фундаменти було демонтовано, розкішний парк вирубано, і від грандіозного комплексу не залишилось жодного сліду. Сучасний санаторій «Медобори» було зведено щойно в 1967 році, але на іншому місці – вже на правому березі річечки Нішла, на території старого санаторного парку. Різниця незначна, проте, вона дозволяє з великою точністю локалізувати місце розташування зруйнованого комплексу. Зараз на місцині, де знаходився санаторій з парком, частково приватна забудова, частково земельні ділянки.
Повне зображення Конопківського парку можна розгледіти на кадастровій карті Микулинець від 1861 року. Парк мав південно-східне простягання і включав ділянки з густою деревовидною рослинністю (на карті – зелений колір) та ділянки негустих насаджень (на карті – сірий колір). З паркового боку до лікувального корпусу було прилаштовано басейн (на карті – прямокутник, нарисований жовтим кольором, яким позначали дерев’яні будівлі) оточений парапетом з дерев’яною надбудовою.
Санаторний парк в Конопківці планувався як ландшафтний рекреаційний садово-парковий комплекс в англійському стилі. Перше зображення частини Конопківського парку появляється ще в 1833 році на плані санаторію: Konopkowka – plan i widok. Парк простягався з південно-західного боку лікувального закладу (на плані зображення нарисоване в південній проекції, тому там, де на сучасних картах північ, на плані 1833 року – південь), безпосередньо біля лікувального корпусу.
На фрагменті плану парку видно звивисті стежини, різноманітні зображення деревовидної та кущоподібної флори та річечку Нішлу, яку перетинають два містки – ймовірно, оглядові, бо зображення стежки підходить до мостів з боку лівого берега, однак, не має продовження на правому.
Повне зображення Конопківського парку можна розгледіти на кадастровій карті Микулинець від 1861 року. Парк мав південно-східне простягання і включав ділянки з густою деревовидною рослинністю (на карті – зелений колір) та ділянки негустих насаджень (на карті – сірий колір). З паркового боку до лікувального корпусу було прилаштовано басейн (на карті – прямокутник, нарисований жовтим кольором, яким позначали дерев’яні будівлі) оточений парапетом з дерев’яною надбудовою.
В басейн вода надходила трубами безпосередньо від джерела. Довкола дерев’яних стін стояли лавки. Сюди приходили пацієнти з легеневими хворобами і дихали повітряно-сірчаною сумішшю. А вже з басейну вода потрапляла у великі, старанно закриті водозбірники. Вже звідси воду помпували у герметизовані дерев’яні котли, в середині яких знаходились мідні котли. В них вода підігрівалась перед подачею у ванни.
На фото, яке використане для заставки даної публікації - Конопківецький лісок.
Автор матеріалу Андрій КАПУСТА
