МОНАСТИР ОТЦІВ МІСІОНЕРІВ В МИКУЛИНЦЯХ

192

06 Вересня, 2024 о 09:46

Фото без опису

Барокова перлина Галичини - костел св. Трійці в Микулинцях є головною візитівкою Микулинецької територіальної громади. Завершено будівництво та осв'ячено цей храм у 1779 році. За наступні 240 років святиня зазнавала пошкоджень від пожежі, негода зривала дах. Тричі: в 1895, 1926-1929 та 1989-1990 рр. в храмі проводились ґрунтовні ремонти та реконструкції. В 20 ст. більше 40 років костел не діяв та використовувався як склад...

Зараз Микулинецький костел є пам'яткою архітектури національного значення і охороняється законом. Чого не скажеш про супутника римо-католицького храму - монастир отців Місіонерів св. Вінцентія Поля, будівництво якого завершилось в 1780 році. Костел і монастир, як два рідні брати, котрі тривалий час жили в одній сім'ї, з часом потрапили в різні родини - костелу св. Трійці усміхнулась доля і він отримує догляд та має відповідний статус і популярність, а монастир став "попелюшкою", котра в чужій сім'ї, усіма забута і недоглянута.

Проте, ці дві будівлі планувались і будувались як єдиний архітектурний комплекс. Тут і там характерні цегляно-кам'яні стіни та арочні склепіння стелі. А ще ці об’єкти на протязі довгого відрізку часу доповнювали один-одного. Бо основною функцією монастиря отців Місіонерів була опіка над костелом. Іншими обов'язками монастиря отців Місіонерів була турбота про постійну наявність при костелі шести священиків разом з настоятелем, відправлення Служб Божих, виголошування проповідей, навчання катехизму та ін.

Будівля монастиря до цього часу збереглась без суттєвих змін. В плані П-подібний двоповерховий будинок має довжину 36 м., ширину південного крила - 16 м., північного - 29 м. Висота монастиря - 9 м., товщина зовнішніх стін - 1,5 м. Опис комплексу будівлі монастиря складений близько сто років тому наступний: "...складається з семи кімнат першого поверху, перекритих півкругло-хрестовидними склепіннями, по центрі між якими проходить довгий коридор із півкруглим склепінням. На другому поверсі теж є коридор, шість кімнат, дві кухні, комора, туалет. Із нижнього коридору на другий поверх ведуть кам'яні сходи. Обидва коридори перекриті випаленою цеглою. Підлога коридору на першому поверсі вистелена кам'яними плитами. До північної стіни добудовано пізніше крило...".

Від часу складання цього опису, внутрішнє планування будівлі практично не змінилось. З'явилось лише кілька перестінків та зникла кам'яна плитка першого поверху. Тепер на її місці дерев'яна підлога.

Зараз, навіть микулинецькі старожили не знають, що двоповерхова будівля поблизу римо-католицького костелу раніше була монастирем. Від микулинчан можна почути, що це колишнє проборство, де проживали священики, зберігався парафіяльний архів і т.п.
Однак, будівля зводилась як монастир ордену св. Вінцента, в якому ченці постійно проживали з 1780 по 1785 рік. Відомо, що ще в 1782 році декретом імператора Йосифа ІІ монастир Отців Місіонерів був ліквідований. Проте, завдяки протекції засновниці монастиря - Людвіки Потоцької, ченці тут залишались до часу її смерті в 1785 році. Остання згадка про проживання ченців датована 1786 роком. Опісля ліквідації згромадження в приміщенні монастиря на протязі 1789 - 1939 років існувала парафіяльна канцелярія, про що свідчать книги метрик з костелу.

Під час радянської окупації краю в 1946 році храм св. Трійці було закрито, а колишні келії та господарські приміщення монастиря до 1950 року використовувались як військові казарми. В подальшому будівля монастиря була віддана під житло.

До теперішнього часу в приміщенні колишнього монастиря проживає лише одна сім'я пенсійного віку. Будівля, яку не ремонтували десятки років, внаслідок негоди втрачає покриття, що може привести до обвалу перекриттів другого поверху. Старій споруді, яка не має охоронного статусу, загрожує руйнування.
Проте, колишній монастир отців Місіонерів є архітектурною та культурною пам'яткою, котра повинна мати такий же охоронний статус, як і костел св. Трійці.

Немає опису світлини.