ІВАН ФРАНКО, МИКУЛИНЦІ І КРАЄЗНАВСТВО
Для широкого загалу відомо, що Іван Франко письменник і поет, громадський діяч і філософ, економіст і політик, етнограф і критик, перекладач і літературознавець, бібліограф і соціолог. Проте, лише невеликий гурт шанувальників творчості «заслуженого Каменяра української літератури» знає про Франка як досвідченого мандрівника і, за сумісництвом, краєзнавця.
Виявляється – цей поважний діяч мав досвід багатоденних мандрівок пішки та на конях. Він, навіть, займався водним туризмом – сплавлявся на плотах гірськими карпатськими ріками. Виглядає неймовірно – Франко і рафтинг.
Протяжність його багатоденних подорожей сягала 400 км! І які то були мандрівки. Спочатку Франко із однодумцями могли на конях подолати Чорногірський хребет (з виходом на всі двохтисячники Карпат), потім 28 км. сплавитись річкою, а далі подолати 137 км пішохідного шляху. За сучасними нормами Єдиної спортивної класифікації України з неолімпійських видів спорту, Франко, подолавши такий маршрут, виконав би норматив І спортивного розряду.
Ця туристична діяльність Франка з молоддю розпочалась із створенням «Етнографічно-статистичного гуртка», який потім він перейменував у «Кружок для устоювання мандрівок по ріднім краю». Виявляється, що Іван Якович окрім усього згаданого, був предтечею позашкільної освіти.
Так от, маршрут однієї з Франкових подорожей 1885 року пролягав через Микулинці. Цього разу його мандрівка мала не туристську складову, а краєзнавчу та просвітницьку.
Маршрут цієї подорожі розроблявся дуже ретельно – визначались цікаві історичні та архітектурні об’єкти, українські громади сповіщались про появу відомого письменника. Вони підготовляли місця ночівель, частенько на честь Франка громада влаштовувала урочистий прийом, зустріч, виставу або концерт. А Іван Якович, своєю чергою, виступав з просвітницькими промовами (про права людини, про панщину, про працю творчої інтелігенції).
Якщо у Франкових мандрах горами чи річкових сплавах був присутній той туризм, який ми собі уявляємо – наплічник, вечірнє багаття, каша в казанку, то в просвітницьких подорожах все було трішки «цивілізованіше» - подорожуючі ночували в приміщеннях. В свої просвітницькі краєзнавчі мандрівки письменник брав велику купу друзів, однодумців і десятки львівських студентів, які в усі часи спраглі до нових вражень. Місцеві українські громади, зі свого боку, пригощали мандрівників, які частенько їхали на возах. Таким чином, молода українська інтелігенція здійснювала т.з. ходіння в народ.
Саме за таким планом було організовано мандрівку Франка із групою львівських студентів за маршрутом Тернопіль – Микулинці – Теребовля – Хоростків – Копичинці – Гусятин – Чортків – Нижнів – Більче-Золоте – Заліщики – Кіцмань – Чернівці. Кінцева мета подорожі – відвідання поета Юрія Федьковича. Протяжність усього маршруту становила 250 км. Супутниками 29-річного Франка були М. Шухевич, Є. Олесницький, Є. Гушалевич, В. Коцовський, К. Устиянович, Ю. Панкевич, О. Кулачківський, М. Івасюк та інші українські громадські діячі. Для кожного з учасників була приготовлена програма, котра передбачала виступи перед населенням з просвітними лекціями та карта маршруту.
Мандрівники прибули потягом до Тернополя 1 серпня 1885 року. І.Франко зупинився в будинку адвоката І.Зубрицького. Цього ж дня в будинку «Руської бесіди» він виголосив промову про служіння творчої інтелігенції трудовому народу та її внесок у загальнолюдську культуру.
2 серпня Франко із товариством оглянули місто, замок, будинок бурси. Затим, зустрілись з громадськістю міста та були запрошені на літературно-музичний вечір, що відбувся у замковій залі і був присвячений пам’яті Миколи Костомарова. Перед присутніми виступив вокальний колектив Євгенії Любович, у складі якого співала юна Соломія Крушельницька. Також цього вечора на сцені виспівував відомий в той час хор Осипа Вітошинського – священика із села Денисів.
Провівши ніч в Тернополі, учасники мандрівки вже наступного дня – 3 серпня, прибули в Прошову, де гостювали в О. Варапучинського, із розмови з яким Франко почерпнув дані про аматорські вистави львівських семінаристів 1841 року, якими скористався в науковій праці «Руський театр у Галичині». Того ж дня товариство примандрували в Микулинці. Тут І. Франко, згідно плану збирався виголосити промову перед українською громадою, проте місцева поліція заборонила йому це зробити. Однак, вдалось відшукати звіт агента, який здійснював стеження за бунтівливим письменником та його супутниками, в якому йде мова про те, що Іван Франко в Микулинцях все-таки прочитав лекцію про появу та зникнення панщини в Україні і розповів про історичні пам’ятки рідного краю. Тому інформація про те, що поліція завадила Франку виступити в Микулинцях – частково не відповідає дійсності. Франко – виступив. Можливо, не в такому форматі, як було заплановано, але все ж таки агент не міг збрехати.
Ймовірно, виступ Франка відбувся в приміщенні лікувального санаторію-курорту в сусідньому селі Конопківка, де подорожуючі зупинились на ночівлю. Курортний комплекс, зведений в 1825 році, складався із двох корпусів – одноповерхового лікувального або купального та житлового двоповерхового, де знаходилось більше 100 кімнат для гостей. Проживати тут могли як пацієнти, так і подорожуючі. В житловому корпусі також розташовувався розкішний салон, капличка і кухня – ідеальне поєднання, яке дозволяло мандрівникам відпочити і поїсти, а господарям організувати урочистий прийом, застілля та виголосити промови. Замовлення на поселення приймались щорічно, починаючи з 1 травня, і оплачувались наперед через микулинецьку пошту. Невідомо, хто оплатив проживання мандрівників. Проте, з великою долею ймовірності, можна припустити, що це зробила місцева українська громада, для якої було за честь надати притулок таким шанованих та довгоочікуваним гостям.
Нажаль, через 5 років курорт повністю знищила пожежа. Стіни і фундаменти було демонтовано, і від грандіозного комплексу не залишилось жодного сліду. Сучасний санаторій «Медобори» було зведено щойно в 1988 році, але на іншому місці – вже на правому березі річечки Нішла, на території старого санаторного парку. Зараз на місцині, де знаходився санаторій барона Конопка частково приватна забудова, частково земельні ділянки та жодної згадки про перебування тут Франка в 1885 році.
Наступного дня – 4 серпня, мандрівники відправились до Теребовлі. Там І. Франко з однодумцями оглянув замок, місцеву ратушу, церкви та костели. Проте, через переслідування поліції Франко із однодумцями змушені були 5 серпня зійти з маршруту та залишити Поділля.
Перебування в Конопківці і Микулинцях та спілкування з представниками місцевої української громади, залишило слід в спогадах поета. Зокрема, під час наступних краєзнавчо-освітніх мандрівок він виголошував: «В Микулинцях було тоді найбільш товариств, котрі не зле функціонували! І так, було там Товариство рибальське (40 членів), Товариство охорони звірят (50 членів), педагогічний кружок, шкільна поміч (45 членів)…». З усього видно, що Іван Якович зацікавився життям української громади містечка, яке в кінці ХІХ ст. було досить активне. Окрім цього, в Микулинцях ще діяла низка польських та єврейських освітніх, громадських та господарських товариств.
Проте, в краєзнавчій літературі можна натрапити на згадки про те, що Франко відвідав Микулинці не один раз, а двічі. Як відомо, перебування Каменяра в Микулинцях 3-4 серпня 1885 року було історичною подією, підтвердженою спогадами сучасників та документальними згадками в тодішній пресі. Однак, є ще одна згадка, майже легендарна, про перебування Франка у містечку в 1898 році...
(та про це у наступній розповіді)
Микулинці на початку ХХ ст.
Фото ілюстративне.
Провівши ніч в Тернополі, учасники мандрівки вже наступного дня – 3 серпня, прибули в Прошову, де гостювали в О. Варапучинського, із розмови з яким Франко почерпнув дані про аматорські вистави львівських семінаристів 1841 року, якими скористався в науковій праці «Руський театр у Галичині». Того ж дня товариство примандрували в Микулинці. Тут І. Франко, згідно плану збирався виголосити промову перед українською громадою, проте місцева поліція заборонила йому це зробити. Однак, вдалось відшукати звіт агента, який здійснював стеження за бунтівливим письменником та його супутниками, в якому йде мова про те, що Іван Франко в Микулинцях все-таки прочитав лекцію про появу та зникнення панщини в Україні і розповів про історичні пам’ятки рідного краю. Тому інформація про те, що поліція завадила Франку виступити в Микулинцях – частково не відповідає дійсності. Франко – виступив. Можливо, не в такому форматі, як було заплановано, але все ж таки агент не міг збрехати.
30-річний Франко із дружиною Ольгою Хоружинською.
План санаторія барона Конопка в Конопківці.
Ймовірно, виступ Франка відбувся в приміщенні лікувального санаторію-курорту в сусідньому селі Конопківка, де подорожуючі зупинились на ночівлю. Курортний комплекс, зведений в 1825 році, складався із двох корпусів – одноповерхового лікувального або купального та житлового двоповерхового, де знаходилось більше 100 кімнат для гостей. Проживати тут могли як пацієнти, так і подорожуючі. В житловому корпусі також розташовувався розкішний салон, капличка і кухня – ідеальне поєднання, яке дозволяло мандрівникам відпочити і поїсти, а господарям організувати урочистий прийом, застілля та виголосити промови. Замовлення на поселення приймались щорічно, починаючи з 1 травня, і оплачувались наперед через микулинецьку пошту. Невідомо, хто оплатив проживання мандрівників. Проте, з великою долею ймовірності, можна припустити, що це зробила місцева українська громада, для якої було за честь надати притулок таким шанованих та довгоочікуваним гостям.
Нажаль, через 5 років курорт повністю знищила пожежа. Стіни і фундаменти було демонтовано, і від грандіозного комплексу не залишилось жодного сліду. Сучасний санаторій «Медобори» було зведено щойно в 1988 році, але на іншому місці – вже на правому березі річечки Нішла, на території старого санаторного парку. Зараз на місцині, де знаходився санаторій барона Конопка частково приватна забудова, частково земельні ділянки та жодної згадки про перебування тут Франка в 1885 році
Автор матеріалу Андрій КАПУСТА
