Микулинецький замок крізь віки. Частина 2

  • 85

Микулинецький замок

Замок в Микулинцях, переживши руйнівне потрясіння 1648-1657 років, поступово «приходив до тями». Поміж тим у Східній та Південно-Східній Європі Польща і Туреччина зчепились поміж собою, вирішуючи територіальні питання. А полягали вони в наступному – хто володітиме Поділлям та Галичиною – старий окупант (Польща) чи новий (Туреччина). Відомо, що коли пани чубляться, то в хлопів лоби тріщать. Отак, і з населенням нашого краю, ще не оговтались від україно-польської війни, а його вже очікувала турецька навала…

Наближався час найбільшого військового протистояння під стінами нашого замку за всю його історію. І ось тут з’являється цікавий факт – в різних історичних джерелах згадуються дві дати (1672 і 1675), коли турецьке військо взяло в облогу Микулинецький замок. То коли ж це насправді сталось?

Перш ніж встановити істину, хочу представити Мехмеда ІV (Магомета – в іншій транскрипції) – турецького султана, який на чолі 100-тисячного війська в 1672 виступив у похід на українські землі, а фактично проти Речі Посполитої. Перший цікавий факт – Мехмед був єдиним турецьким султаном, який побував в Україні. І це правда! То що виходить? Якщо Микулинецьку твердиню штурмувало турецьке військо в 1672 році, то з великою ймовірністю можна стверджувати, що Мехмед побував у Микулинцях (звичайно, не як гість).

Уявіть собі такий факт! Для розвитку туризму та популяризації микулинецьких пам’яток в нашій громаді, то був би класний тренд – «Під стінами Микулинецького замку стояв султан Мехмед ІV». Вже уявляю собі натовп туристів із Європи, які складають валізи, і очікують на закінчення карантину. І то тільки для того аби на власні очі побачити неймовірний замок в Микулинцях та зробити селфі на його фоні. А який би був прибуток в бюджет громади!

Ні, нажаль, Мехмед не бував в Микулинцях в 1672 році. То мої фантазії. Але туристична легенда хороша, можна використати. Виявляється, турецьке військо і Мехмед в своєму поході оминули наші Микулинці, тільки страху нагнали. В них була інша мета – заможний Львів.

Наступний цікавий історичний факт – Мехмед був українського походження! Ні, скажу так – він мав українське коріння. Так, його мати, Турхан Хатідже Султан була українкою з Поділля. Спочатку вона потрапила в турецький полон, а потім в султанський гарем. Ви скажете: «Ти щось наплутав із Роксоланою». Ні! Цю українку звали Надією. У віці 12 років вона стала наложницею Ібрагіма І, а в 15 років народила майбутнього султана Мехмеда. Щось подібне ви чули? Бо про Роксолану знають навіть діти у садочку, а про Надійку – ні. Недарма Мехмед, укладаючи союз з Хмельницьким, називав його братом. То може мати нагадувала султану, що він із роду козаків? Можливо його похід проти Польщі був «визвольним» для українців? Султан виганяв поляків із материної Батьківщини? Вірити в це чи не вірити, то ваша особиста справа. Я в таке не вірю, бо діяв він в Україні як жорстокий загарбник.

То коли ж стояли турки-османи під стінами Микулинецького замку? Так от, в 1672 році Мехмед із військом розпочав війну, а сам під кінець року повернувся в Стамбул. А війну продовжували його воєначальники ще кілька років. Турки, і не тільки вони, в той час воювали здебільшого в теплу пору року, а взимку відпочивали. Кожного разу повертаючись додому. І лише в 1675 році за наказом Мехмеда його полководець (паша – з наголосом га другому складі) Ібрагім Шишман на чолі 60-тисячної армії знову вирушив в Україну. І лише в жовтні 1675 року турки підійшли до Микулинець.

Обороняли нашу твердиню два десятки двірцевого війська (щось на кшталт тілоохоронців) та два десятки місцевих шляхтичів. Цих оборонців з деякою натяжкою можна назвати професійними вояками. Але, на відміну від 1648 року, коли микулинчани були ворогами шляхти, в 1675 загальна небезпека змусила їх стати союзниками. Бо з'явився спільний ворог - турки-османи. Ймовірно, до кількох десятків оборонців приєдналось кілька сотень погано озброєних містян та селян, які із сім'ями шукали захист за замковими стінами.

На дворі стояла середина осені. Військова кампанія 1675 року добігала до кінця. Османська армія поспішала повернутись в рідну Туреччину ще до приходу зими, тому багато часу на облогу Микулинецького замку у неї не було. Захисникам лише необхідно було протриматись до перших холодів, і тоді турки самі б вирушили у теплі ліжка до своїх дружин. Але доля і обставини розпорядились по іншому.

А про те, що ж відбулось в жовтні 1675, читайте вже в наступній частині моєї оповідки.

Автор матеріалу          Андрій КАПУСТА