СТРУСІВСЬКИЙ ВОДЯНИЙ МЛИН - ВТРАЧЕНЕ "МІСЦЕ СИЛИ"
Річкова течія і плюскіт води завжди вабили до себе людей. Вони заспокоювали і надихали, давали прохолоду у спекотний день. А якщо в такому мальовничому місці споруджувався водяний млин із греблею, то такий романтичний пейзаж приваблював усіх мешканців села.
Млин і навколишня місцевість вважались загадковим місцем, де живуть русалки, водяники та інша міфологічна "нечисть". Таким "місцем сили" на протязі століття був водяний млин у Струсові, що на Тернопільщині...
Ще на початку 20 ст. в Струсові діяло два млини - паровий та водяний. "Життя" першого перервала І Світова війна. Вигорілий, він простояв ще близько 50 років, а потім був розібраний на будівельний камінь. Тепер на його існування вказують залишки греблі і підвідний канал (подробиці можна буде прочитати згодом)
Інший струсівський водяний млин, будівництво якого розпочалось, за різними даними, чи то в 1903, чи то в 1905 році, щасливо пережив дві світові війни і радянську окупацію. Проте значення цієї технічної споруди в останні десятиліття постійно знижувалось - млин більшість часу простоював. А тепер млин стоїть зачинений, забутий та поступово руйнується...
Під час будівництва струсівського водяного млина, аби створити потрібний напір води, річку Серет перегородили дамбою, яка піднімала рівень води. Таким чином, струмінь направлявся штучним каналом-жолобом на лопаті колеса. Дерев’яне колесо в млина було проміжного типу між наливним і підливним (т.з. серединним), бо потік води припадав на середину колеса...
У європейських країнах, вцілілі млини зберігають як пам'ятки історії розвитку техніки. Деякі з них стали експонатами музеїв просто неба. Усі ці пам'ятки розвитку технічного прогресу мають велику наукову і мистецьку цінність. Проте, доля струсівського млина не відома - вдихнуть у нього нове "життя" нові власники чи перетвориться він на чергові мальовничі руїни...
Струсівський млин
Автор матеріалу Андрій КАПУСТА
